Нема нічого нового під сонцем… Так у свій час казав Цар Соломон, натякаючи, що події в історії людства повторюються. Світ став цивілізованим, стали цивілізованими і форми насильства. Геноцид існував споконвіку, існує він і зараз, більше того — з’явились нові його форми. Економічний геноцид є однією з них.
Перший наймасовіший акт геноциду щодо українців був вчинений шляхом створення штучного голоду у 32-33 роках ХХ сторіччя радянською владою. Голодомор, як найстрашніший злочин сталінського режиму, й досі згадується із жахом скорботи.
На час здобуття незалежності населення України складало 52 мільйони чоловік. За 23 роки українців поменшало на 7 мільйонів. Цифра вражає чи не так? Рівень смертності населення нашої держави є одним із найвищих у Європі. Кількість українців, що емігрували за кордон у пошуку достойної роботи ніхто не підрахує точно, але це майже п'ята частина населення. Що змушує нас шукати кращого життя на чужині? Можливо, уроки минулого. Шлях, який обрала Україна з часів референдуму 1991 року, завжди був один — свобода. Лише ті, хто керував країною, не розуміли або не хотіли розуміти цього і тягнули державу у прірву. Та ситуація, що склалася на сьогодні, говорить про те, що українці нарешті усвідомили в чому причина всіх нещасть.
Навіть людина, що необізнана в економіці, знає, що таке інфляція, штучне підвищення цін, низький рівень соціального захисту та заробітної плати. Чому при загальній зростаючій динаміці ВВП нашої країни рівень нашого життя не покращується? Збільшення зовнішнього боргу країни, кредити МВФ задля покращення і стабілізації економіки України, відродження промисловості та сільського господарства, а натомість — зростання цін на продукти харчування та житлово-комунальні послуги для населення, що складає майже 30% від середнього доходу та більш ніж половину від мінімальної пенсії українців, будівництво найдорожчої резиденції для голови держави, зростаючі статки олігархів та правлячої еліти. Це є не що інше як навмисне винищення населення. Винищення шляхом грабунку…
Це і є свідченням економічного геноциду — явища тотального зубожіння населення, до якого призводить політика власної держави. Коли багаті багатішають, а бідні біднішають. Чи задавалися ви коли-небудь питанням: коли нарешті скінчиться цей безлад у нашій країні? Коли українці будуть жити достойно, а не виживати? Та на кого покласти відповідальність за це?
Режим екс-президента Януковича повільно знищував економіку країни. Події минулого року доводять, що боротьба із всенародним злочином можлива. Ми стомилися чекати на обіцяне покращення життя, і вирішили змінити його самі. Злочинці тікають з місця злочину завчасно, коли відчувають небезпеку. Так само вчинив наш горе-президент, людина, що так чи інакше причетна до економічного геноциду українців.
Олігархія як форма правління має переслідуватися на міжнародному рівні. В ситуації, коли країна потерпає від кризи (а тепер є учасником військового конфлікту), важливо відстояти свою свободу у всіх аспектах, як у територіальному, так і в економічному, слідувати курсу розбудови і процвітання для своєї держави. Згадаймо, що під час хлібозаготівельної кампанії у 30-х роках в СРСР почався селянський рух опору. Тоді українці розуміли, чим погрожує їм це рішення комуністичної влади. Під час масових виступів лунали гасла: «Хай живе самостійна Україна!», «Давайте завойовувати іншу свободу, геть комуну!» Вибравши цінності, треба їм слідувати. Головний обов’язок наступних керівників нашої держави — це розуміння прагнень і потреб свого народу, служіння на благо, а не у збиток. Адже всі знають, що король без народу — не король.
Богдан Гончаренко
Источник:
Внимание! При копировании или частичной перепечатке материалов сайта, ссылка на faceaworld.com обязательна. Использование материалов в печатных либо других информационных носителях возможно только при наличии ссылки на первоисточник! Ознакомьтесь с условиями использования материалов.
